ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ

 Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність.

Знайомтесь із молодою й талановитою поеткою, яка народилась і зростала в м. Дубно, літературною творчістю займається зі шкільних років

Іра Мазарчук  (Ira Malishchuk)

Анастасія Леончук
5 кл

Біла-біла завірюха

Чаклунка – зима прилетіла

Майнула сніговим крилом

Завірюха біла – біла

Завивала за вікном

На шибках квіти малювала

Сніжинок срібні промінці

В кригу річки закувала –

І сполохалися зайці

 Мама 

    Мама як сонечко в небі,

Як світлий промінчик вночі.

Без тебе - нічого не треба,

Без тебе – пустота в душі.

Мама як пташечка рання,

Як квітка весняна в саду.

Без тебе – одне безталання,

З тобою – радію й живу.                             

 Українці

Найкраща у світі країна –

Моя славетна Україна.

Лани квітують,ниви колосяться,

В пошані тут любов і праця.

Українці духом сильні.

Хоч страждають та все ж вільні.

З гордістю вдягають вишиванки

За Україну моляться щоранку.

А ще вкраїнці – патріоти,

Серця їх сповнені турботи,

Щоб відстояти Україну  рідну землю

У всьому світі прославляти .

Софія Синюк

Весна

От підсніжники біленьки і маленькі!

От і сонечко світленьке.

От троянди червоненькі.

От і промінчики з сонечка сіяють на землю.

От котики розквітли на деревах.

Весна

Веснонько, веснонько, 

Вітер повіває.

От і дерева хитаються

Птахи співають.

У небі сонечко сіяє.

От берези гарненькі.

Підсніжники біленькі і маленькі.

Аліна  Грицюк

Батьківщина

Батьківщина, ти єдина,

Наша ненька Україна.

Тут і юність,

Тут і свято, 

Тут і Дубно- 

Наше місто.

Наше небо голубеє, 

Наше сонечко яснеє.

Наша  мова солов'їна,

Гарна красна Україна.

Катруся Грицюк

Літо

Літо, літо, літечко, 

Сонечко сіяє

 Квіти розквітють, 

Метелики літають,

Пташечки співають, 

Щебечуть , розмовляють.

Анастасія Грицюк

Матуся

Матусю , рідненька моя
Ти у мене єдина,
Ти найрідніша у світі людина.

Твої очі ,
світлі , ясні для мене
цілий світ відкривають,
Тває тепло родине мене зігріває.

Пробач за недоспані ночі,
За зморшки твої,
За те , що не завжди хороша
І непослухи мої

Матусю , рідненька моя
ти найгарніша у світі людина,
І тобі рівних нема ,
Ти найдобріша у світі людина,

Нене моя.

Софія Міщук

Ти – людина?

Чому ти б’єш своїх братів?

Чому свободи позбавляєш?

Ти обрізаєш крила їм,

Ти душу навпіл розриваєш.

Чи не страшні тобі їх сльози,

Чи не жахливий їхній крик,

Що рвався із грудей свободи,

Коли душив її твій кий.

Хіба забув, що ти – людина,

Хіба не жив серед людей,

І рідна ненька Україна

Видавлює крик розпачу з грудей.

Ти – людина?

Чому ти б’єш своїх братів?

Чому свободи позбавляєш?

Ти обрізаєш крила їм,

Ти душу навпіл розриваєш.

Чи не страшні тобі їх сльози,

Чи не жахливий їхній крик,

Що рвався із грудей свободи,

Коли душив її твій кий.

Хіба забув, що ти – людина,

Хіба не жив серед людей,

І рідна ненька Україна

Видавлює крик розпачу з грудей.

Небесна сотня

Яка доба звелась над рідним світом,

Яка зоря над обрієм зійшла

Хай буде нам найвищим заповітом

Любов, що на Майдан вас привела.

Ви «Беркута» уміли зустрічати,

Ви не про себе думали тоді:

Вас кулі цілували – не дівчата,

Щоб ви лишались вічно молоді.

У траурі сьогодні вся країна,

На чиюсь совість ляже ця вина,

Та поки є на світі Україна,

Живі із нею й ваші імена.

За Україну

За Україну вийшли ми боротись,

Зворотного шляху уже нема,

На коліна станьмо, будемо молитись

За те, щоб ненька ожила.

Нас дух свободи об’єднав:

В одну сім’ю, в одну родину,

І на Майдан усіх скликав,

Щоб ми боролись до загину.

Це нам Шевченко заповів:

Кайдани рвати, ката гнати,

Тож ми повинні все зробить,

І про майбутнє вільне дбати.

Все зміниться

А серце рветься із грудей,

Душа не може віднайти спокою,

Серед такої кількості тіней

Важко знайти свою долю.

Боїшся помилитися знову,

Боїшся втопитись у грі,

Не хочеш вже вірити слову,

Яке говорить про щастя в житі

.

Та нам зрозуміти всім варто:

Що може змінитися все,

Для цього лиш віра потрібна,

І щира молитва твоя.

Закони щастя

Непросто віднайти на свою стежину,

Непросто вслухатись в мелодію життя,

Можливо, зараз, у цю ж хвилину,

Задумайся про сенс буття.

Хочеться осмислити закони щастя,

Формулу, можливо, віднайти,

Як минути біди і нещастя,

З лиця землі їх слід змести.

То що ж треба людині для щастя?

Зупинись, навкруги озирнись,

Новий день зустрінь привітно –

Усьому світу щиро посміхнись.

Якщо побачиш чорний колір,

Візьми у руки фарби почуттів,

Розфарбуй яскраво все навколо,

У щасливу долю вмить повір.

У серце вмій впустить краплинку мрії

Щоб було жити веселіш,

Й нехай тече струмок надії,

І живить дні твої, як і колись.

І пам’ятай, бо це важливо:

Умій прощати дорогих тобі людей,

Життя проходить так мінливо,

Живи ж без розчарованих очей.

Наперекір

Під звуки проливних дощів,

Під пекучим промінням сонця,

Я долі йду наперекір,

Ламаючи той міф про бранця.

Усі говорять: « Ти спинись!

Хай доля вирішить сама,

А ти лише молись… Молись… Молись,

Щоб добре склала пазл вона»

Та ми повинні за себе боротись,

За своє щастя у житті,

І пам’ятай: нічого не зробиш

Без віри в Бога у душі.

Все зміниться

А серце рветься із грудей,

Душа не може віднайти спокою,

Серед такої кількості тіней

Важко знайти свою долю.

Боїшся помилитися знову,

Боїшся втопитись у грі,

Не хочеш вже вірити слову,

Яке говорить про щастя в житі.

Та нам зрозуміти всім варто:
Що може змінитися все,

Для цього лиш віра потрібна,

І щира молитва твоя.

Наталія Казван

Хоробрі серця

До тебе пишу я, солдате АТО,

До тебе, героє моєї країни!

Я низько вклоняюсь тобі за добро,

За дух і за волю незламну до згину.

Ти вже на війні, хоч іще молодий,

І кулі цілують тебе – не дівчата,

Та дух в тебе зрілий і бойовий,

Нема вже того розбишаки-хлоп’яти.

Тепер ти відважний й хоробрий в бою,

Зриваєш заслони російські та грати,

До смерті борониш ти землю свою,

І віру, і правду цінуєш завзято.

ДАРИНА ЦАПКО 

Я –УКРАЇНОЧКА

Я так люблю свою Україну,

Її мову ,співучу й солов’їну

Ми її діти , український народ.

Я – україночка,я – патріот.

Жовтий,блакитний прапор єдиний,

Він прославляє мою Україну.

Для України я жити буду

І про народ свій я не забуду.

Вір у Бога

Як лихо станеться ,нехай,

Бог твоє серце обігріє,

Ти в нього віри не втрачай,

Він уселить в тебе надію.

У душі квітка милосердя

Яскравим світлом зацвіла.

Бог захистить твоє серденько,

Яка б не трапилась біда

МІЙ СВІТ МАЙБУТНЬОГО

У моєму світі

квіти розцвітають,

І маленькі діти

залюбки гуляють.

У моєму світі

всі дерева гарні

Ну, а пори року

завжди різнобарвні.

У моєму світі

радість завжди грає,

І ніхто не бреше,

бо всі правду мають.

У моєму світі

Феї ще літають-

Муза, Стела, Флора

щастя розкладають.

Техна,Лейла й Блум

тільки скажуть бум,

В світі моїм дивнім,

зразу все розквітне.

ВЕСНА

Мені подобається весна

Минула осінь і зима,

Прийшла пора квітуча.

Зазеленіли всі поля,

Цвітуть сади пахучі.

Лісочком вітер пробігав,

Погнався за хмарками.

У небі сонце усміхнулось,

Вода біжить струмками.

Веснянки малюки співають,

Танцюють навіть квіти.

Весну дорослі полюбляють,

Ну і, звичайно діти!


 Осінь і Зима                                                                         

Осінь і Зима не подруги,

Осінь каже я «Тепліша»

А Зима я »Холодніша»

Не сваріться ви вже

Краще в мирі жити

Нахабний Сергій

Наш Сергійко однокласник,

Та такий герой

Все робить навмання

І їде завжди перший на змагання

До однокласників кричить

А на перервах верещить

На уроках завжди спить

Тож не будьте ви такими

Як Сергійко вередливий!

                          Ірина Гутюк

Україна

Матінко Україно ти для мене колискою стала

На твоїй землі я дитятком зростала

Пила я воду з голубих озер твоїх

І вдихала аромат садів

Бігала по росі холодній

І всміхалася рослинці кожній

Хоч я виросла та я люблю усе це робити

Воду пити

По росі ходити

Люблю аромат пахучий вдихати

І всьому світу радість дарувати

Але усе це почалося з тебе Україно

Серця мого половино

Сенс життя

У чому сенс життя?-

задумалася я,

У посмішці ранковій

чи співі солов’я?

У маминій любові,

що береже життя?

У літньому дощі,

що дрібно в шибки б’є?

Чи радість у душі -

то справжнє щастя є?

Для мене сенс життя,-

це віра і любов.

Найкращі почуття

я відчуваю знов.

Для того буду жити,

щоб вірити,

                       мріяти

                                     й любити!!!

                     Семенюк Марія

  Зла доля світ весь охопила,

  Принісши час до нас важкий!

  Нам стало сумно й тяжко жити,

  Без радощів, надії й мрій,

  Весь світ затьмарився навколо:

  Все рідне стало враз чужим,

  І вже не тішить добре слово,

  А навкруги один лиш дим:

  І всі думки змішались в ціле,

  Чи нам спасіння вже нема?

  На крилах спогади злетіли,

  І догоріло все до тла.        

Ще з раннього дитинства мати

Читала казочки мені,

Про колобка, козу рогату

І ще багато різних їх.

І до теперішнього часу

Я пам’ятаю їх усіх.

Світ казок

Дитинство — щаслива пора

Безтурботна, гомінка.

А яке ж дитинство без казок?

«Ріпка», «Теремок», «Колобок».

У казках є справжнє диво,

Я читаю казку сміло,

Поринаю в світ чудовий,

Загадковий, кольоровий

В ньому стільки є чудес,

Наче зорі із небес.

На землю тихо упадуть –

Пораду у життя дадуть.

На вулиці вже вечоріє і справжня казка ожива

Адже на дворі чарівниця неперевершена зима

Вона усе зачарувала

Беручи й сосни за вікном

Знайшла на нічну гостину

Свою родину галасливу

Вітри зимові зі сніжком

А потім разом до схід сонця,

Вони кристалики віконце

Намети білі навертали

Усі стежинки замітали

На вулиці вже вечоріє і справжня казка ожива

Адже на дворі чарівниця неперевершена зима

Вона усе зачарувала

Беручи й сосни за вікном

Знайшла на нічну гостину

Свою родину галасливу

Вітри зимові зі сніжком

А потім разом до схід сонця,

Вони кристалики віконце

Намети білі навертали

Усі стежинки замітали   

        

СОФІЯ ЯРЕМЕНКО

МАМА

Мама-вперше промовля дитина,

вона найкраща із усіх квіток,

І хоч якою б не була родина,

Матусенька найкраща від усіх .

Мама-твоя усмішка іскриться,

Як ті промені ясні,

І від цього світ радіє,

А в душі квітень настає!

Мама-сказати хочу тобі щиро,

Ти мій найкращий,вірний друг.

Ти мій порадник,мій спаситель,

Від всіх,від всіх,від всіх недуг.

ІРИНА  ШТЕФУСЬ

  Весняний дощ            

Я так люблю весняний дощ.

Все навкруги неначе оживає

З’являється трава, квітуть сади

І все довкола весело співає.

Я так люблю весняний дощ.

Краплиночки такі малі і теплі

Все він омиє і поля й ліси

І все довкола дощик прославляє.

Пелюстками додолу облітають роки,

Квітка життя обпадає.

Не повернути втрачені дні,

Вороття вже немає.

Дні за днями, роки за роками

Пливе на хвилях човен життя.

Ми живемо мріями-думками,

А душу огортають почуття.

Жили-були на світі фарби.

Кожна мала свій характер і вдачу.

Жили вони всі в одній великій коробці для фарб. Фарби завжди сперечались, хто з них найгарніша. Червоний колір всіх запевняв, що це він. А темні кольори ображались. Вони теж хотіли бути найгарнішими. Всі фарби звернулись до свого друга – пензлика. Хай він вирішує, хто з них найгарніший? Тоді пензлик, щоб нікого не образити, вирішив намалювати велику картину. У своїй картині він використав усі фарби. І кожна фарба була найкращою на ній.

Всі фарби були задоволені. Вони зрозуміли, що всі вони потрібні. І кожний колір гарний. Фарби помирились і зажили дружно і весело у своїй коробці.

ВІКТОРІЯ ІВАНОВА

Що у мене на душі

Так чудово і чарівно на душі моїй.

Милуєшся і не намилуєшся в ці чудові дні.

Дні веселі і щасливі весна принесла.

Для дітей велику втіху, сонячне тепло дала.

Сонячний промінчик, ніби зайчик,мерехтить у вікні.

І нас закликає вийти на двір у ці чудові дні.

Корчак Іннеса

ГОРОБЦІ-СПІВУНЦІ

Горобці-співці веселі

Влаштували каруселі

Всі разом як заспівали

Вові  вуха аж заклало.

Хлопчик враз злякався дуже,

Що , повірить важко друже.

Віні плакав і ридав,

Не співать птахів вмовляв.

Вітер сльози витирав,

Ніжно личко цілував,

Аж нарешті горобці

Повтікали геть усі.

        КОЛИСКОВА..

Ясна зіронька сходить з-за гаю

Ведмежатко вже спати лягає.

Зайчик сірий під кущик забрався,

Як у ліжко він спати вклався

Спи, мій маленький,

Хай тобі сон чарівний присниться..

Сині , гори і пісня жар-птиці

Івасик-Телесик пустун-Колобочок

Спи засинай мій синочок.

       Очі мамині...

Очі мами, як -волошки в житі

Теплі , наче промінь.

Сонячний в блакиті.

Радіють,сміються,

Сумують і плачуть,

І все розуміють,

Сприймають і бачать.

Усміхнені трішки ,

І трішки лукаві, І добрі, і ніжні.

Для діток ласкаві,

Такі не повторні.

Єдині на світі

Немов би і справді волошки розквітли.

Маліщук Інна 

Не слухняний Максимко

Наш Максимко не слухняний

Кожний день щось витворяє

То кота за хвіст узяв

То собаку ображав

А як вечір наставав

Тато сина годував

І сварити починав

За такі дурні невдачі

Що він в школі витворяв

Тож не треба буть таким

Як Максимко голосним